ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Пограничники, давайте поговорим о проблемах в Госпогранслужбе - 4!!

Переходим на новую ветку

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 662

14.06.2019 15:36 👹

Давай попробуй. Дивись не всрись. 000а зависна. Випердок. Вафлер.


14.06.2019 15:39 Свой

Олег Іванович, чекаємо дуже на Вас, як на серйозного, мудрого і принципового керівника!!! Ви дуже розумна людина і бережіть своїх людей біля себе, хто щоб б не говорив. Надійність перевіряється часом


14.06.2019 15:40 Фольксваген В7

Какие защитники у Ткаченко кровожадные . Или это сам Ткаченко пишет ? Выше написаное о Ткаченко констатация фактов из жизни Ткаченко и ничего больше.

Потому насчёт сдохнете за это вам и отвечать самим «Твои слова тебе и в спину».


14.06.2019 15:43 Мукачево

І що це такий завсник … це ткаченко тебе що згноів як крисюка вонючого …або як шакала загнав і тут тепер херню пишеш …… піди після зміни ще в берці йому насци …. гнійник ти провокатор писюкін


14.06.2019 15:54 Для обиженки

Очкожоп а крепко наверное тебя пидора заебашил наш Нач вб …обиженка укуси его за хуй ))


14.06.2019 15:57 Привіт з Мукачево

Особисто знаю Артема Ткаченко , йому не має чого заздрити адже воно з нульовим авторитетом та за свій язик і вчинки не раз отримувало по пиці від військових і місцевих. Воно хворе на розум, завищена самооцінка у даного імбіцила. Це вам суб’єктивна думка поки з Мукачево


14.06.2019 16:06 Мукачево

😂😂😂 якщо Мукачево то багатьом нич той ткаченко набив морди воєнним і ніч йому не було …. тобі теж бив чи що …. розумію обідно, але може ти лох і тобі тому набили …


14.06.2019 16:09 Для СВОЙ

МЕДВЕДЧУК ЧЛЕНОСОС )))))


14.06.2019 16:13 ..

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №403/2019 Про призначення С.Дейнека Головою Державної прикордонної служби України

Призначити ДЕЙНЕКА Сергія Васильовича Головою Державної прикордонної служби України.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

13 червня 2019 року


14.06.2019 16:25 Микола Литвин

Новий Президент, як на мій погляд,веде грамотну і державницьку кадрову політику,яка базується на професіоналізмі,суспільному визнанні і перевірених діями осіб під час війни. Таким мені бачиться призначення Головою ДПСУ легендарного командира Луганського прикордонного загону,а в подальшому заступника начальника Сх.РУ з бойової підготовки полковника С.В.Дейнека. В непростий час і в непростих умовах побажаємо йому успіхів!


14.06.2019 16:26 Микола Литвин

Новий Президент, як на мій погляд,веде грамотну і державницьку кадрову політику,яка базується на професіоналізмі,суспільному визнанні і перевірених діями осіб під час війни. Таким мені бачиться призначення Головою ДПСУ легендарного командира Луганського прикордонного загону,а в подальшому заступника начальника Сх.РУ з бойової підготовки полковника С.В.Дейнека. В непростий час і в непростих умовах побажаємо йому успіхів!


14.06.2019 16:27 Беата Куркуль
AirportLuhansk

“14 червня. Точка неповернення … Тієї ночі в аеропорту мало приземлитися три військові літаки. Борти вилетіли з Дніпропетровського летовища приблизно о 23-й годині. Перший борт приземлився успішно, другий («777») було збито, а третій розвернувся.

“Нас три борти тоді відправили. Наш підрозділ з чотирьох чоловік мав летіти на другому борті (який було збито – ред.), але через те, що там не було багато місця, нас пересадили на перший борт. Бо на другий борт привезли ще волонтери бронежилети, каски і тому подібне. І туди усе це завантажили, а нас пересадили на перший борт, тому що там було місця більше. Тобто, можна сказати, нам дуже пощастило. Ще 13 червня зранку планувалося у нас заняття з укладання парашутів. Почали складати, а потім сказали: відбій, збирайте речі і на виїзд. Ми виїхали в аеропорт, десь, напевно, після обіду. Десь до вечора знаходилися в аеропорту, а потім – на виліт. І як прилетіли, тоді я вже зрозумів, що реальна війна йде. У нас була екстрена посадка – в усьому літакові і людей кидало, і техніку кидало. Приземлилися, відкрили рамку, і одразу надійшла команда «всі на вихід», без речей, без нічого, щоб ніхто не затримувався. Всі повискакували, побачили позаду – заграва яка від другого борта. Потім уже трохи заспокоїлися. Хтось із командирів сказав, що збили другий борт. Почали вивантажувати речі, техніку. І воно не те щоб безлад, просто незрозуміло, що до чого, що куди. Світла ж немає. Збоку дивишся – машини якісь їдуть теж без світла. Воно так аж мандраж пішов по шкірі. Коли сказали, що наші їдуть за нами, так ми речі повантажили, літак розвернувся і пішов на відстій, а ми поїхали у приміщення там, де жили хлопці”. Олександр Кузьменко, солдат, 25 ОПДБр

“Мы приехали часа в два дня в Днепропетровск. Там уже стояло три борта. Вылетели часов в 11 вечера. Борт, который сбили (у него было три семерки на борту, мы его называли «счастливый»), должен был через месяц идти на капитальное обслуживание. Его должны были перекрасить, думали, все нормально будет. Загрузились, с вещами, с техникой. Я летел на первом борту, на броне спал. Слышал, что ребята там кричали что-то. Но гул двигателя – и не слышно было, что происходит на борту… Когда открылась ляда, когда уже коснулись земли – начали кричать, что сбили борт. Началась неразбериха – пытались вещи какие-то выгрузить из самолета, техника пыталась выехать, все непонятно, «каша» какая-то. Я выбежал – я пулеметчик, под крыло самолета сразу лег. А точки, те, которые уже были в аэропорту, – они стреляли трассерами, и я ориентировался, куда мне стрелять, и я занял позицию для обороны. Ничего не было видно. Ночь, темно. Было зарево видно – борт догорал… Ночь была лунная. Нам выдали каски металлические. Я смотрю на ребят своих – и видно, как луна отражается в касках. Я думаю – не дай Бог, там снайпера работают, то можно сориентироваться по отблеску каски. Я каску снял и лежу в бровке, в поле, за рулежкой. А потом понимаю, а если упадет рядом осколок – и опять каску надел.Нас прибыло тогда 49 человек. 9 человек экипажа и нас 40. Техника была: БМД-2, ГАЗ-66 был и «Нона», по-моему”. Олексій Рябуха, солдат, 25 ОПДБр

В Луганському аеропорту борти зустрічали бійці 80-ї та 25-ї бригад. Оскільки на той момент летовище було знеструмлено, злітну смугу бійці освітлювали своїми силами.

“Машины становились лицом к садящемуся борту вдоль взлётки. Стояли машины и подсвечивали, то есть весь транспорт, который мог светить, весь был на взлётке. Показывали ему (борту – ред.), куда нужно приземлиться. Дальше они садились и включали свои фонари”. Андрій Зеленський, сержант, 25 ОПДБр

“Я особисто був присутній тоді на злітній полосі – мені і ще людям поступила команда зустріти їх. Ми висунулися на БТР, там, де злітна полоса, вишикувалися з інтервалом близько 200 м, і друг напроти друга. Я стояв, а за мною стояв ще один БТР, ми були розкидані по злітній полосі і фарами підморгували, щоби зорієнтувати льотчиків. Перший борт приземлився благополучно. Він як тільки приземлявся, включив освітлення, сам підсвітив, сів, все нормально. Ніч була спокійна, місяць світив, зорі, все нормально. І чуєш, як далеко гуде борт, і ми сидимо на броні, дивимся, чекаємо наступний борт. І в момент, не знаю, невеличка вспишечка – і літак викидає теплову ловушку. Нічого не видно – відносно далеко він впав. Він викинув ловушки раз, вроді другий раз, потім на горизонті такий взрив – таких масштабів, що я абсолютно такого ще не бачив і не хочу ніколи бачити… Стовп вогню стояв, напевно як 10-поверховий будинок, якщо не більше. І ми почали по рації доповідати, що збили борт. Нам по радіостанції кажуть: «Та не може такого бути!», інші пости почали давати підтвердження, що борт збили. І ми не могли зрозуміти як – така махина і ще на борту з нашими братами-десантниками!.. То настільки було важко, того ніхто не міг зрозуміти, що відбувається, як так – що в один момент обірвалося життя сорока дев’яти людей… І все, тільки приблизно там, я не знаю, хвилин за 40-50 почали літати наші винищувачі”. Тарас Крупач, молодший сержант, 80 ОАЕМБр

Зі щоденника луганського волонтера 14.06.2014 Этот день я не забуду никогда… Вечернее построение, комбат говорит о том, что сегодня будет важный день, мы принимаем борты. В этот раз я иду на укрепление, на пятый пост. Начало первого ночи, встречаем первый борт – сел. Ждем. Ближе к часу ночи вижу на отметке «11 часов» самолет, к нему летит ракета, он выпускает тепловые ловушки, и ракета срабатывает на них. В этот момент летит вторая, самолет исчезает, три-пять секунд – взрыв. Я такого никогда не видел, сдетанировало топливо, «гриб», следом новые взрывы, детонация БК… Мы не можем поверить в то, что видим – осознание, что там наши парни, слезы на глазах, эмоции… Приказ вернуться в расположение. Командующий состав, обсуждаем возможный квадрат крушения, прокладываем маршрут для колонны… Казарма, ко мне подходят и говорят собираться… Я поеду вперед колонны с опережением 15 минут, выезд в пять часов утра. Віктор Кузнєцов”

Уривок з книги “У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту”

Документальну хроніку “У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту” можна замовити, написавши повідомлення на сторінку Благодійний фонд “Народна підтримка воїнів АТО”, після чого з Вами зв’яжеться наш координатор.


14.06.2019 16:28 Беата Куркуль
AirportLuhansk

“14 червня. Точка неповернення … Тієї ночі в аеропорту мало приземлитися три військові літаки. Борти вилетіли з Дніпропетровського летовища приблизно о 23-й годині. Перший борт приземлився успішно, другий («777») було збито, а третій розвернувся.

“Нас три борти тоді відправили. Наш підрозділ з чотирьох чоловік мав летіти на другому борті (який було збито – ред.), але через те, що там не було багато місця, нас пересадили на перший борт. Бо на другий борт привезли ще волонтери бронежилети, каски і тому подібне. І туди усе це завантажили, а нас пересадили на перший борт, тому що там було місця більше. Тобто, можна сказати, нам дуже пощастило. Ще 13 червня зранку планувалося у нас заняття з укладання парашутів. Почали складати, а потім сказали: відбій, збирайте речі і на виїзд. Ми виїхали в аеропорт, десь, напевно, після обіду. Десь до вечора знаходилися в аеропорту, а потім – на виліт. І як прилетіли, тоді я вже зрозумів, що реальна війна йде. У нас була екстрена посадка – в усьому літакові і людей кидало, і техніку кидало. Приземлилися, відкрили рамку, і одразу надійшла команда «всі на вихід», без речей, без нічого, щоб ніхто не затримувався. Всі повискакували, побачили позаду – заграва яка від другого борта. Потім уже трохи заспокоїлися. Хтось із командирів сказав, що збили другий борт. Почали вивантажувати речі, техніку. І воно не те щоб безлад, просто незрозуміло, що до чого, що куди. Світла ж немає. Збоку дивишся – машини якісь їдуть теж без світла. Воно так аж мандраж пішов по шкірі. Коли сказали, що наші їдуть за нами, так ми речі повантажили, літак розвернувся і пішов на відстій, а ми поїхали у приміщення там, де жили хлопці”. Олександр Кузьменко, солдат, 25 ОПДБр

“Мы приехали часа в два дня в Днепропетровск. Там уже стояло три борта. Вылетели часов в 11 вечера. Борт, который сбили (у него было три семерки на борту, мы его называли «счастливый»), должен был через месяц идти на капитальное обслуживание. Его должны были перекрасить, думали, все нормально будет. Загрузились, с вещами, с техникой. Я летел на первом борту, на броне спал. Слышал, что ребята там кричали что-то. Но гул двигателя – и не слышно было, что происходит на борту… Когда открылась ляда, когда уже коснулись земли – начали кричать, что сбили борт. Началась неразбериха – пытались вещи какие-то выгрузить из самолета, техника пыталась выехать, все непонятно, «каша» какая-то. Я выбежал – я пулеметчик, под крыло самолета сразу лег. А точки, те, которые уже были в аэропорту, – они стреляли трассерами, и я ориентировался, куда мне стрелять, и я занял позицию для обороны. Ничего не было видно. Ночь, темно. Было зарево видно – борт догорал… Ночь была лунная. Нам выдали каски металлические. Я смотрю на ребят своих – и видно, как луна отражается в касках. Я думаю – не дай Бог, там снайпера работают, то можно сориентироваться по отблеску каски. Я каску снял и лежу в бровке, в поле, за рулежкой. А потом понимаю, а если упадет рядом осколок – и опять каску надел.Нас прибыло тогда 49 человек. 9 человек экипажа и нас 40. Техника была: БМД-2, ГАЗ-66 был и «Нона», по-моему”. Олексій Рябуха, солдат, 25 ОПДБр

В Луганському аеропорту борти зустрічали бійці 80-ї та 25-ї бригад. Оскільки на той момент летовище було знеструмлено, злітну смугу бійці освітлювали своїми силами.

“Машины становились лицом к садящемуся борту вдоль взлётки. Стояли машины и подсвечивали, то есть весь транспорт, который мог светить, весь был на взлётке. Показывали ему (борту – ред.), куда нужно приземлиться. Дальше они садились и включали свои фонари”. Андрій Зеленський, сержант, 25 ОПДБр

“Я особисто був присутній тоді на злітній полосі – мені і ще людям поступила команда зустріти їх. Ми висунулися на БТР, там, де злітна полоса, вишикувалися з інтервалом близько 200 м, і друг напроти друга. Я стояв, а за мною стояв ще один БТР, ми були розкидані по злітній полосі і фарами підморгували, щоби зорієнтувати льотчиків. Перший борт приземлився благополучно. Він як тільки приземлявся, включив освітлення, сам підсвітив, сів, все нормально. Ніч була спокійна, місяць світив, зорі, все нормально. І чуєш, як далеко гуде борт, і ми сидимо на броні, дивимся, чекаємо наступний борт. І в момент, не знаю, невеличка вспишечка – і літак викидає теплову ловушку. Нічого не видно – відносно далеко він впав. Він викинув ловушки раз, вроді другий раз, потім на горизонті такий взрив – таких масштабів, що я абсолютно такого ще не бачив і не хочу ніколи бачити… Стовп вогню стояв, напевно як 10-поверховий будинок, якщо не більше. І ми почали по рації доповідати, що збили борт. Нам по радіостанції кажуть: «Та не може такого бути!», інші пости почали давати підтвердження, що борт збили. І ми не могли зрозуміти як – така махина і ще на борту з нашими братами-десантниками!.. То настільки було важко, того ніхто не міг зрозуміти, що відбувається, як так – що в один момент обірвалося життя сорока дев’яти людей… І все, тільки приблизно там, я не знаю, хвилин за 40-50 почали літати наші винищувачі”. Тарас Крупач, молодший сержант, 80 ОАЕМБр

Зі щоденника луганського волонтера 14.06.2014 Этот день я не забуду никогда… Вечернее построение, комбат говорит о том, что сегодня будет важный день, мы принимаем борты. В этот раз я иду на укрепление, на пятый пост. Начало первого ночи, встречаем первый борт – сел. Ждем. Ближе к часу ночи вижу на отметке «11 часов» самолет, к нему летит ракета, он выпускает тепловые ловушки, и ракета срабатывает на них. В этот момент летит вторая, самолет исчезает, три-пять секунд – взрыв. Я такого никогда не видел, сдетанировало топливо, «гриб», следом новые взрывы, детонация БК… Мы не можем поверить в то, что видим – осознание, что там наши парни, слезы на глазах, эмоции… Приказ вернуться в расположение. Командующий состав, обсуждаем возможный квадрат крушения, прокладываем маршрут для колонны… Казарма, ко мне подходят и говорят собираться… Я поеду вперед колонны с опережением 15 минут, выезд в пять часов утра. Віктор Кузнєцов”

Уривок з книги “У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту”

Документальну хроніку “У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту” можна замовити, написавши повідомлення на сторінку Благодійний фонд “Народна підтримка воїнів АТО”, після чого з Вами зв’яжеться наш координатор.


14.06.2019 16:28 Кот Бегемот

Ураааа! Сергей Васильевич, поздравляем!!!


14.06.2019 16:38 Кот Бегемот

Назаренковская пидоросня, съебуйте! А где кстати этот уебень Назаренко? Кабинет освободил? Надо будет там все хлоркой обработать, чтоб этой твари и запаха не осталось.


14.06.2019 17:03 КНЦ

В ЦЕЛОМ , ДА, виновен Квартирук КАК КОМАНДИР КНЦ, в смерти и собак и людей и за все что творится в его части… А вот киноЛОГам-кантрактникам питомника надо начальнику ПС в течении дня, недели ставить правильные задачи, и контролировать их выполнения, подсказывать, помогать… А на питомнику нет начальника…, как всегда, он занят всем, но только не выполнением своих функциональных обязанностей. А крайнего всегда он назначит из числа ему не угодных… Погибли собаки, щенки, а ему на срать, он даже палец о палец как ветеринар ничего не предпринял для их спасения… Дебилы, вот такие горе-начальнички, которым на срать на всех , и думают они только о своей выгоде, где бабла урвать побольше, да как звездочку на пагон прицыпить.


14.06.2019 17:07 Ещё тот Луганск

Командир, поздравляю, теперь Вы — Голова! Ментовско — Сумская шобла пнх, Греську — космонавту приготовится.


14.06.2019 17:07 Свояк

Олег Іванович, вам просто заздрять)))


14.06.2019 17:09 Нарцис

Медведчука не будет. Я знаю.


14.06.2019 17:10 Свой

слышь ты, набери лучше ко мне и поговорим кто ты и что ты..Сидишь пиздишь там бля…0638185620


Комментировать